1739
4
В своей книге «Двадцать писем другу» дочь И.В. Сталина Светлана Аллилуева рассказывает, что на ближней даче в Кунцево в большом зале висела репродукция картины Ильи Репина «Запорожцы» (1880-1891 гг.), на которой изображены казаки, пишущие ответ турецкому султану. «Отец обожал эту вещь, и очень любил повторять кому угодно непристойный текст этого самого ответа».
Известную картину видели все, а вот историю вопроса знает далеко не каждый, а между тем она сполна пропитана свободолюбивым духом всего русского народа. По преданию, прежде чем отправить войска на Запорожскую Сечь, турецкий султан Мехмед IV послал запорожцам требование покориться ему как владыке всего мира и наместнику бога на земле. Запорожцы ответили на это письмо своим письмом, не стесняясь в выражениях, отрицая всякую доблесть султана и жестоко насмехаясь над кичливостью «непобедимого рыцаря».
Известную картину видели все, а вот историю вопроса знает далеко не каждый, а между тем она сполна пропитана свободолюбивым духом всего русского народа. По преданию, прежде чем отправить войска на Запорожскую Сечь, турецкий султан Мехмед IV послал запорожцам требование покориться ему как владыке всего мира и наместнику бога на земле. Запорожцы ответили на это письмо своим письмом, не стесняясь в выражениях, отрицая всякую доблесть султана и жестоко насмехаясь над кичливостью «непобедимого рыцаря».
Письмо турецкого султана к казакам
Предложение Мехмеда IV:
Я, султан и владыка Блистательной Порты, сын Ибрагима I, брат Солнца и Луны, внук и наместник Бога на земле, властелин царств Македонского, Вавилонского, Иерусалимского, Великого и Малого Египта, царь над царями, властитель над властелинами, несравненный рыцарь, никем непобедимый воин, владетель древа жизни, неотступный хранитель гроба Иисуса Христа, попечитель самого Бога, надежда и утешитель мусульман, устрашитель и великий защитник христиан, повелеваю вам, запорожские казаки, сдаться мне добровольно и без всякого сопротивления и меня вашими нападениями не заставлять беспокоиться.
Султан турецкий Мехмед IV.
Предложение Мехмеда IV:
Я, султан и владыка Блистательной Порты, сын Ибрагима I, брат Солнца и Луны, внук и наместник Бога на земле, властелин царств Македонского, Вавилонского, Иерусалимского, Великого и Малого Египта, царь над царями, властитель над властелинами, несравненный рыцарь, никем непобедимый воин, владетель древа жизни, неотступный хранитель гроба Иисуса Христа, попечитель самого Бога, надежда и утешитель мусульман, устрашитель и великий защитник христиан, повелеваю вам, запорожские казаки, сдаться мне добровольно и без всякого сопротивления и меня вашими нападениями не заставлять беспокоиться.
Султан турецкий Мехмед IV.
Письмо запорожских казаков к султану
Отвiт Запорожцiв Магомету IV:
Ти, султан, чорт турецький, i проклятого чорта син і брат, самого Люцеферя секретарь. Якiй ты в чорта лицар, коли голою сракою їжака не вбъешь?! Чорт ти, висрана твоя морда. Hе будешь ты, сукiн син, синiв христіянських пiд собой мати, твойого вiйска мы не боїмося, землею i водою будем биться з тобою, враже ти розпроклятий сину! Распронойоб твою мать! Вавилоньский ты жихась, Макэдоньский колесник, Iерусалимський бравирник, Александрiйський козолуп, Великого і Малого Египта свинарь, Армянська злодиюка, Татарський сагайдак, Каменецкий кат, у всего свiту i пiдсвiту блазень, самого гаспида онук, а нашего хуя крюк. Свиняча ти морда, кобыляча срака, рiзницька собака, нехрещений лоб, ну и мать твою йоб. От так тобi Запоріжцi видказали, плюгавче. Не будешь ти i свиней христiанських пасти. Теперь кончаємо, бо числа не знаємо i календаря не маемо, мiсяц у небi, год у книзі, а день такий у нас, який i у вас, за це поцилуй за цэ в сраку нас!..
Пiдписали: Кошевой атаман Иван Сирко Зо всiм кошем Запорожськiм.
Отвiт Запорожцiв Магомету IV:
Ти, султан, чорт турецький, i проклятого чорта син і брат, самого Люцеферя секретарь. Якiй ты в чорта лицар, коли голою сракою їжака не вбъешь?! Чорт ти, висрана твоя морда. Hе будешь ты, сукiн син, синiв христіянських пiд собой мати, твойого вiйска мы не боїмося, землею i водою будем биться з тобою, враже ти розпроклятий сину! Распронойоб твою мать! Вавилоньский ты жихась, Макэдоньский колесник, Iерусалимський бравирник, Александрiйський козолуп, Великого і Малого Египта свинарь, Армянська злодиюка, Татарський сагайдак, Каменецкий кат, у всего свiту i пiдсвiту блазень, самого гаспида онук, а нашего хуя крюк. Свиняча ти морда, кобыляча срака, рiзницька собака, нехрещений лоб, ну и мать твою йоб. От так тобi Запоріжцi видказали, плюгавче. Не будешь ти i свиней христiанських пасти. Теперь кончаємо, бо числа не знаємо i календаря не маемо, мiсяц у небi, год у книзі, а день такий у нас, який i у вас, за це поцилуй за цэ в сраку нас!..
Пiдписали: Кошевой атаман Иван Сирко Зо всiм кошем Запорожськiм.
А это письмо было адресовано лично Гитлеру. Написано оно было «партизанами Н-ского отряда» в Житомирской области в июле 1943 года. Это письмо было написано на украинском языке и содержало обильное количество ненормативной лексики. Оригинал письма хранится в Житомирском областном краеведческом музее и по сей день.
По некоторым данным историков, партизаны Н-ского отряда являлись прямыми потомками запорожских казаков. Письмо на украинском языке, переводить нет смысла т.к. оно потеряет весь калорит:
ГІТЛЕРОВІ - ПОСІПАЦІ, СКАЖЕНОМУ СОБАЦІ
КОБЕЛЬ тебе зачинав, а сука сплодила, на білий світ пустила.
Ото-ж скурвий сину, (осиновий кіл тобі в спину) прописуєм, що ми живі та здорові, як ті дуби у діброві, кланяємось тобі голим задом і просимо вас поцілувать в сраку нас.
А вже, своїм чередом, покропим передом, щоб ти розуму набирався, щоб т из нами не тягався, ТА ЩЕ ПОБАЖАЄМ ТОБІ ВІД ЩИРОГО СЕРЦЯ, СТО БОЛЯЧОК У РЕБЕРЦЯ, СТО ЧОРТІВ У ТВОЮ ПЕЛЬКУ, ЩОБ ТИ ШВИДШЕ ЛІГ В ЗЕМЕЛЬКУ, В ОСИКОВИЙ ГРОБ, ТА Й МАТЬ ТВОЮ В‘ЙОБ!
А вже ти зграю свою скликав. А вже ти руки криваві потирав, нахвалявся, чорним душам присягався: «Я пошлю на схід вояків-арійців. Я розіб‘ю партизан, розвію, чорним попілом села покрию, кров‘ю людською упю‘ся та й повеселюся. Тай пошлю я машини і танки, щоб дали ворогам прочуханки. А для більшої рації – ще підкину й авіації. Отоді в тилу буде мирно та тихо. А тебе, людожере, спиткало лихо.
ЯК ВОДИ З МОРЯ НЕ ВИПИТИ, ЯК ВІТРУ В ПОЛІ НЕ СПИНИТИ, ТАК І НАС ПАРТИЗАН, ХОЧ СКАЗИСЯ, ХОЧ СТО РАЗІВ НАВКОЛО ОБКРУТИСЯ. – НЕ ЗДОЛАТИ ТОБІ НАС, НЕ РОЗВІЯТИ БО МИ Є МЕСНИКИ НАРОДНІ, ЗАХИСНИКИ БЛАГОРОДНІ. І НЕ ЗЛЯКАЮТЬ НАС НІ МАШИНИ ТВОЇ НІ ТАНКИ, бо є для них партизанськи приманки. Сами їх готуєм, непрошених гостей чатуєм. Їдуть вони на машинах і вибухають на партизанських мінах. Всім їм отут надходить капут! Бо вояки твої - арійці не заслуговують на інші гостинці. А ще потішили нас, партизан, твої літуни. Над лісами гасали, бомби з юнкерсів скидали. І бомби й батальоні міни кожної днини. Є вилики втрати, бодай не збрехати. У нашої баби Насті дві курки вбито зозулясті.
Біля дирявого моста приблудній корові одбито хвоста.
наведено жах на болотяних жаб.
Хоч вір, хоч ні, а так було усі дні.
КОБИЛЯЧА ТВОЯ ГОЛОВА! НЕ РОЗУМ У НІЙ, А ТРАВА. ТИ, СВИНЯЧЕ ВУХО, НАШОЇ РАДИ ПОСЛУХАЙ. У першу чергу не вір генералові авіації КІЦІНГЕРУ, не вір ні трохи й рейхском сарозі України КОХУ. Надсилають вони тобі депеші, надсилають листи, щоб брехню свою замести. АДЖЕ ДОЛОЖИЛИ, ЩО ПАРТИЗАН ПЕРЕБИЛИ. А МИ НА ВСІХ ВАС ПОЛОЖИЛИ. У тебе вже й так скоро лопнуть вуха, колиб хто підслухав, які вісті йдуть з фронту і тилу – хоч від разу лягай у могилу.
А покі ти живий, ми тобі напишемо, своїм листом потішимо. НЕСУСВІТНІЙ ТИ ТЕЛЕПЕНЬ, ДУРНИЙ, ЯК ПЕНЬ! ЧУХАЙ ТЕПЕР СВОЇ ВУХА ОСЛЯЧІ ТА ПРИКАЗУЙ: „КОЛИБ ТО ЗНАТТЯ, ЩО БУДЕ ТАКЕ БИТТЯ!”
А вже й б’ють… Так б’ють, навіть дихать не дають. Біля Курська і Орла - твоя армія лягла. Коло Білгорода – теж засралася орда. У Сицілії клепають, в Донбасі – починають. ПАРТИЗАНИ, (ЦЕ Ж НЕ ДИВО), Б’ЮТЬ ТЕБЕ І В ХВІСТ І В ГРИВУ! Ми тебе потішимо, ми тобі пропишемо, як зозуля уночі… та ніколи ж не бувало, щоб вночі вона кувала. Ой, не дарма птиця кує-смерть тобі вона віщує. ЧУЄШ, СВИНЯЧЕ РИЛО, ЩОБ ТЕБЕ ГРОМОМ УБИЛО! ГОЛА ти срака, задрипана собака. Щоб тобі руки й ноги звело, щоб тобі живіт підтягло аж до самого пупа арійська ти ЗАЛУПА! ПІД ЛИСТОМ ЦИМ ПІДПИСАЛИСЯ 1943 РОКУ, В ЛИПНІ МІСЯЦІ Н-СЬКІ ПАРТИЗАНИ."
По некоторым данным историков, партизаны Н-ского отряда являлись прямыми потомками запорожских казаков. Письмо на украинском языке, переводить нет смысла т.к. оно потеряет весь калорит:
ГІТЛЕРОВІ - ПОСІПАЦІ, СКАЖЕНОМУ СОБАЦІ
КОБЕЛЬ тебе зачинав, а сука сплодила, на білий світ пустила.
Ото-ж скурвий сину, (осиновий кіл тобі в спину) прописуєм, що ми живі та здорові, як ті дуби у діброві, кланяємось тобі голим задом і просимо вас поцілувать в сраку нас.
А вже, своїм чередом, покропим передом, щоб ти розуму набирався, щоб т из нами не тягався, ТА ЩЕ ПОБАЖАЄМ ТОБІ ВІД ЩИРОГО СЕРЦЯ, СТО БОЛЯЧОК У РЕБЕРЦЯ, СТО ЧОРТІВ У ТВОЮ ПЕЛЬКУ, ЩОБ ТИ ШВИДШЕ ЛІГ В ЗЕМЕЛЬКУ, В ОСИКОВИЙ ГРОБ, ТА Й МАТЬ ТВОЮ В‘ЙОБ!
А вже ти зграю свою скликав. А вже ти руки криваві потирав, нахвалявся, чорним душам присягався: «Я пошлю на схід вояків-арійців. Я розіб‘ю партизан, розвію, чорним попілом села покрию, кров‘ю людською упю‘ся та й повеселюся. Тай пошлю я машини і танки, щоб дали ворогам прочуханки. А для більшої рації – ще підкину й авіації. Отоді в тилу буде мирно та тихо. А тебе, людожере, спиткало лихо.
ЯК ВОДИ З МОРЯ НЕ ВИПИТИ, ЯК ВІТРУ В ПОЛІ НЕ СПИНИТИ, ТАК І НАС ПАРТИЗАН, ХОЧ СКАЗИСЯ, ХОЧ СТО РАЗІВ НАВКОЛО ОБКРУТИСЯ. – НЕ ЗДОЛАТИ ТОБІ НАС, НЕ РОЗВІЯТИ БО МИ Є МЕСНИКИ НАРОДНІ, ЗАХИСНИКИ БЛАГОРОДНІ. І НЕ ЗЛЯКАЮТЬ НАС НІ МАШИНИ ТВОЇ НІ ТАНКИ, бо є для них партизанськи приманки. Сами їх готуєм, непрошених гостей чатуєм. Їдуть вони на машинах і вибухають на партизанських мінах. Всім їм отут надходить капут! Бо вояки твої - арійці не заслуговують на інші гостинці. А ще потішили нас, партизан, твої літуни. Над лісами гасали, бомби з юнкерсів скидали. І бомби й батальоні міни кожної днини. Є вилики втрати, бодай не збрехати. У нашої баби Насті дві курки вбито зозулясті.
Біля дирявого моста приблудній корові одбито хвоста.
наведено жах на болотяних жаб.
Хоч вір, хоч ні, а так було усі дні.
КОБИЛЯЧА ТВОЯ ГОЛОВА! НЕ РОЗУМ У НІЙ, А ТРАВА. ТИ, СВИНЯЧЕ ВУХО, НАШОЇ РАДИ ПОСЛУХАЙ. У першу чергу не вір генералові авіації КІЦІНГЕРУ, не вір ні трохи й рейхском сарозі України КОХУ. Надсилають вони тобі депеші, надсилають листи, щоб брехню свою замести. АДЖЕ ДОЛОЖИЛИ, ЩО ПАРТИЗАН ПЕРЕБИЛИ. А МИ НА ВСІХ ВАС ПОЛОЖИЛИ. У тебе вже й так скоро лопнуть вуха, колиб хто підслухав, які вісті йдуть з фронту і тилу – хоч від разу лягай у могилу.
А покі ти живий, ми тобі напишемо, своїм листом потішимо. НЕСУСВІТНІЙ ТИ ТЕЛЕПЕНЬ, ДУРНИЙ, ЯК ПЕНЬ! ЧУХАЙ ТЕПЕР СВОЇ ВУХА ОСЛЯЧІ ТА ПРИКАЗУЙ: „КОЛИБ ТО ЗНАТТЯ, ЩО БУДЕ ТАКЕ БИТТЯ!”
А вже й б’ють… Так б’ють, навіть дихать не дають. Біля Курська і Орла - твоя армія лягла. Коло Білгорода – теж засралася орда. У Сицілії клепають, в Донбасі – починають. ПАРТИЗАНИ, (ЦЕ Ж НЕ ДИВО), Б’ЮТЬ ТЕБЕ І В ХВІСТ І В ГРИВУ! Ми тебе потішимо, ми тобі пропишемо, як зозуля уночі… та ніколи ж не бувало, щоб вночі вона кувала. Ой, не дарма птиця кує-смерть тобі вона віщує. ЧУЄШ, СВИНЯЧЕ РИЛО, ЩОБ ТЕБЕ ГРОМОМ УБИЛО! ГОЛА ти срака, задрипана собака. Щоб тобі руки й ноги звело, щоб тобі живіт підтягло аж до самого пупа арійська ти ЗАЛУПА! ПІД ЛИСТОМ ЦИМ ПІДПИСАЛИСЯ 1943 РОКУ, В ЛИПНІ МІСЯЦІ Н-СЬКІ ПАРТИЗАНИ."
реклама
